Виховна година

Виховна година: « Усі ми – діти своїх матерів»

                                      

Слово „мама" великеє, найкращеє слово!
Т. Шевченко

Віддай усе, що взяв, і освятись.
Не більше, ніж узяв, зумій віддати.
Стоїть на видноколі світла мати -
У неї вчись.
Б. Олійник

Єднаймося, братове українці,
Бережімо й шануймо наших матерів
І величну й святу матір нашу - Україну.
М. Луків

Дорогі матері! Діти! Щасливі ми, що народилися й живемо на чудовій, багатій землі - у славній Україні. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо. Одна з найдавніших - свято Матері, що відзначається у другу неділю травня.

Є в світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово — Мати. Це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя.

Людині, чия любов не знає меж, мамі — присвячуємо ми сьогодні цю святкову годину. Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.

Українці вперше відзначили День матері в 1928 році – але не на рідній землі, а в Канаді, де його провів Союз українок цієї країни. У 1929 році завдяки організаторським старанням редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кісилівської, День матері прийшов в Галичину. І тільки в 1999 році День матері став повноцінним святом України – указом Президента була встановлена офіційна дата його святкування: друга неділя травня.

Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Ой, я маю три матері, та всі три хороші - Три матері, три квіточки, як три красні рожі. Перша мати – Непорочна, як лілея біла, Із Дитятком-Немовлятком, Пречистая Діва. Друга мати – це найкраща на світі країна, Земля наша, наша славна ненька-Україна. Третя мати – що ж про неї гарного сказати? Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.

Згадаймо сьогодні, як багато зробила для світу мама, жінка. Згадаймо терпіння й сльози тих матерів і жінок, що проводжали своїх дітей та чоловіків на численні війни, що вогняними смерчами проносились через українську землю.

.

Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, корінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати - Вітчизна, Ненька-Україна. Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Всі клопоти, більша частина праці у вихованні дитини, все на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає усе: біль, працю, сльози, здоров’я… Серця свого не жаліє для дитини, для її добра.

Допоки на світі живуть батьки, навіть дорослі діти залишаються для них дітьми. Треба пам'ятати своє коріння. Ви теж станете батьками і відчуєте ті тривоги, які відчувають ваші батьки, матері. Ставтесь до них так. як би ви хотіли, щоб ваші діти ставилися до вас. Не забувайте їм говорити про свою любов, шануйте їх, допомагайте їм. І тоді ще довго зігріватиме вас мамина усмішка.